Зимолюбка зонтична (Chimaphila umbellata);
зимолюбка зонтичная

Багаторічна трав'яниста гола рос­лина родини грушанкових. Має повзуче кореневище й невелике (8—10 см заввишки) розгалужене дерев'яніюче в нижній частині стебло. Листки вічнозелені, короткочерешкові, цупкі, шкіряс­ті, блискучі, видовжено-обернено-клиновидні, по краю пилчасто-зазублені, зближені в кільця. Квіт­ки — середнього розміру, пра­вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рожеві, зібрані на верхівці стеб­ла в зонтиковидну китицю. Плід — коробочка. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Росте розсіяно в лі­сах Полісся, Лівобережного Лісо­степу та Гірського Криму.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herbae Chimaphiliae umbellate), зібрану під час цвітіння рослини.

Росли­на неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить ар­бутин, гомоарбутин, гіперозид, авікулярин, кемпферол, гірку ре­човину урсон, амірин (0,21%), ериколін, дубильні речовини (бли­зько 5%), органічні кислоти, смо­ли, камедь, слиз та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. У вітчизняній народ­ній медицині зимолюбка відома як засіб, що підвищує діурез, де­зинфікує сечові шляхи, підвищує виділення з організму азотистих і хлористих солей, знижує вміст цукру в крові, збуджує апетит, покращує травлення, регулює менструації. Настій трави вжива­ють при хронічних захворюваннях нирок (альбумінурія, гематурія, нефрит), при запальних процесах і піску в сечовому міхурі, хроніч­ному гонорейному уретриті, зву­женні уретри, при захворюваннях передміхурової залози, при набря­ках і водянці, захворюванні сугло­бів і подагрі, діабеті та диспепсії. Як в'яжучий засіб настій п'ють при запаленнях шлунково-кишкового тракту та при катарі верхніх ди­хальних шляхів; як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб — при внутрішніх захворюваннях, зу­мовлених надмірним фізичним на­пруженням. Місцево у вигляді на­стою або припарок з трави ліку­ють хронічні хвороби шкіри, кар­циному, різні тверді пухлини. Ві­домі випадки успішного лікуван­ня раку молочної залози. В деяких зарубіжних країнах (США, Анг­лії) рослину використовують у науковій медицині.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (20 г си­ровини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день;

столову ложку суміші трави зимолюбки (40 г) і лис­тя мучниці звичайної (60 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв., про­ціджують і п'ють 3 рази на день по 1 склянці при захворюванні нирок, се­човому піску, катарі сечового міхура та при ревматизмі.