Звіробій звичайний (Hypericum perforatum);
божа крівця, заяча крівця, кривавник, стокрівця; зверобой продырявленный

Багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних. Стебло пря­мостояче, голе, вгорі розгалуже­не, круглясте або з двома підви­щеними лініями, 30—60 см зав­вишки. Листки супротивні, сидя­чі, цілокраї, видовженоовальні, тупі, з просвітчастими крапчастими залозками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в щитковидну волоть або нещіль­ну китицю; пелюстки золотаво-жовті видовженоовальні, з чорни­ми крапками. Плід — коробочка. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Рослина трапляється по всій території України на від­критих сухих місцях, на схилах, по чагарниках.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву (Herba Hyperici perforati), зібрану на початку цвітіння рос­лини. Зрізують вкриті листям вер­хівки стебел з суцвіттями, які по­тім зв'язують невеликими пучка­ми і сушать, розвісивши їх у закритих від сонця приміщеннях або на горищі. Штучне сушіння про­водять при температурі до 40°. Сушіння вважається закінченим, коли стебла стають ламкими. Су­хої сировини виходить 28—29%. Зберігають у сухому, захищеному від світла приміщенні. Строк придатності — 3 роки. Сировина від­пускається аптеками.

Хімічний склад. Трава рослини містить дубильні речовини (10—12%), флавоноїди (гіперозид, ру­тин, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники (гіперицин — 0,1—0,4%, псевдогіперицин, гіперин, франгулаемодинантранол), ефірну олію (0,2—0,3%), смолисті речовини (17%), каротин і аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Найчастіше звіробій звичайний використовують при хворобах травного тракту. Пояс­нюється це тим, що його препара­ти зменшують спазми кишок та жовчних шляхів, нормалізують видільну функцію шлункових за­лоз, розширюють кровоносні су­дини, посилюють кровообіг, вияв­ляють протизапальну дію на сли­зові оболонки травного тракту, в'яжучу та бактеріостатичну дію. Застосування звіробою звичайно­го показане і дає добрий терапев­тичний ефект при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холе­циститах, жовчнокам'яній хворо­бі (у початковій стадії), гіпоацидному гастриті, метеоризмі, гост­рих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої. Як сечогінний засіб звіробій вико­ристовують при нирковокам'яній хворобі (у початковій стадії) та при зниженні фільтраційної здат­ності нирок. Настойка трави зві­робою виявилася ефективною при інвазії гостриками (гіменолепідоз і ентеробіоз). Препарати звіробою знімають спазм кровоносних су­дин (особливо капілярів), поліп­шують венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів, виявляють капілярозміцнюючу дію. В ряді випадків звіро­бій призначають при порушеннях периферичного кровообігу з яви­щами застою, при мікроциркуляторних розладах. Особливістю ці­єї рослини є її здатність підвищу­вати чутливість шкіри до ультра­фіолетового проміння. Фотосен­сибілізуючі властивості рослини пов'язують з наявністю в ній гіпе­рицину й використовують при лі­куванні вітиліго. Препарати зві­робою ефективні й при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриман­ні сечі у дітей. При місцевому за­стосуванні звіробою з особливою силою проявляється його проти­запальна, в'яжуча і бактеріоста­тична властивості. Так, звіробійну олію з успіхом використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя (Pityriasis simplex faciei), виразці гомілки та для гоєння ран. У стоматології настій і настойку трави звіробою використовують для полоскання ротової порожни­ни і змазувань ясен при неприємному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах. У гінекологічній практиці настій трави використо­вують для спринцювань при за­пальних захворюваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді тампо­нів) — для лікування ерозії шийки матки. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, зві­робій використовують при полі­артриті, ішіасі, подагрі, туберку­льозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальних про­цесах, фурункулах тощо. Анти-бактеріальний препарат трави зві­робою новоіманін (Novoimani-num) використовують для лікуван­ня опіків і різних гнійних процесів в оториноларингологи. В Болга­рії із звіробою звичайного вироб­ляють препарат пефлавіт (Peflavit С), який використовують при капіляротоксикозах, гострих гло­мерулонефритах, атеросклерозі тощо.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар трави (10 г, або півтори столової ложки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 ра­зи на день за 30 хвилин до їди; настой­ку трави (у співвідношенні 1:5, на 40%-ному спирті) по 40—50 крапель 3—4 рази на день;

настій трави для ви­ганяння глистів (15 г сировини на 100 мл окропу) по 90—150 мл 3 рази на день протягом трьох днів (дітям від одно­го до семи років), в останній день да­ють проносну сіль, а всього проводять три такі цикли з проміжками 10—12 днів;

напар однієї столової ложки су­міші трави звіробою звичайного, дере­вію звичайного і коріння дягелю лікар­ського (порівну) на склянці окропу ви­пивають за півгодини перед сном при розумовій перевтомі, нервовому пере­напруженні та безсонні.

Зовнішньо — звіробійна олія (20 г свіжих суцвіть на 200 мл соняшнико­вої олії, настоюють 14 днів, проціджу­ють) для змащування хворих місць;

на­стойку трави (у співвідношенні 1:5, на 40%-ному спирті) по 30—40 крапель на півсклянки води для полоскань;

на­стій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють до охо­лодження, проціджують) для спринцю­вань (перед використанням розводять теплою кип'яченою водою у співвідно­шенні 1:5);

суміш трави звіробою зви­чайного, кори дуба звичайного, корін­ня кропиви дводомної, пелюсток тро­янди білої, суцвіть цмину піскового, трави грициків звичайних, омели білої, кори верби білої, насіння льону зви­чайного, коренів живокосту лікарсько­го, алтеї лікарської, трави гірчака пер­цевого і квіток нагідок лікарських (по­рівну) готують як відвар (4 столові лож­ки суміші на 2—3 л окропу, кип'ятять 20 хвилин, негайно проціджують) і ви­користовують теплим для спринцювань двічі на день (вранці і ввечері) при білях.