Рекламна пауза
Медицина
- Гинкго Билоба (фото)
- Парило звичайне - репейничек обыкновенный (фото)
- Конвалія звичайна - ландыш майский (фото)
- Рослини, які мають протипоказання для вжитку
- Калина звичайна - калина обыкновенная (фото)
- Ромашка лікарська - ромашка лекарственная (фото)
- Осика - осина обыкновенная (фото)
- Кувшинка (Астахова В.Г.)
- Ялівець звичайний - можжевельник обыкновенный (фото)
- Види і будова рослин
- Фитолакка, Лаконос (биохимия, фото)
- Живокіст лікарський (гав'яз)
- Бузок звичайний - сирень обыкновенная (фото)
- Перстач білий - лапчатка белая (фото)
- Геморой - лікування травами
- Сокирки польові - живокость полевая (фото)
- Лілія лісова - лилия лесная (фото)
- Терен звичайний - тёрн колючий (фото)
- Беладонна звичайна - красавка обыкновенная (фото)
- Грибкові захворювання шкіри
- Горіх волоський - орех грецкий (фото)
- Закрепи (запори) - лікування травами
- Ландыш майский - конвалія звичайна (выращивание и культивирование)
- Липа серцелиста - липа сердцелистная (фото)
- Первоцвіт весняний - первоцвет весенний (фото)
- Туя західна - туя западная (фото)
- Ортилия однобокая (рамишия) Боровая матка (фото)
- Мучниця звичайна - толокнянка обыкновенная (фото)
- Закрепи (запори) - лікування зборами лікарських рослин
- Фібріома матки
- Башмачок красный (крупноцветный)
- Модрина сибірська - лиственница сибирская (фото)
- Екзема - лікування травами
- Вітаміни
- Алкалоїди
- Алое деревовидне (столітник)
- Глуха кропива біла
- Гельмінтози - лікування травами
- Родовик лікарський - кровохлёбка аптечная (фото)
- Зоб дифузний токсичний
- Лапчатка прямостоячая (калган)
- Горобина чорноплідна - арония черноплодная (фото)
- Врощений ніготь
- Дискінезія жовчовивідних шляхів
- Феноли
- Ангіна (гострий тонзиліт) - лікування травами
- Грибкові захворювання піхви
- Грибкове захворювання нігтів
- Глечики жовті. Латаття біле
- Діатез сечокислий
| Звіробій звичайний - Hypericum perforatum (О.П.Попов) |
|
Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) З лікувальною метою використовують траву рослини. Поширений майже по всій території Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі на Україні, а також на Кавказі, в Західному Сибіру, Середній Азії, по всій території Західної Європи, в Китаї, в Північній Америці та в Африці. Росте на сухих луках, пагорбах і галявинах, у лісових посадках та між чагарниками. Звіробій — багаторічна рослина. Стебла в нього до 80 см заввишки, прямі, голі, з двома гранями, відростають кожного року. Листки супротивні, овальні або довгасті, з крапками, що просвічуються. Квітки жовті. Плід — коробочка з дрібним темно-бурим насінням. Рослина має терпкий смак і ніжний своєрідний запах. Збирають звіробій під час цвітіння (зрізують верхні частини стебел з листям і квітками). В рослині є гірка екстрактивна речовина, ефірна олія, каротин і вітамін С (9—13 мг%). Всередину препарати з звіробою вживають у вигляді ефірно-спиртової настойки (по 40—50 крапель після їди) як протизапальний і такий, що збуджує апетит, засіб та при запорах; а зовнішньо їх застосовують у вигляді розведеної настойки для полоскання й знищення неприємного запаху з рота, для зміцнення ясен, а також як примочку при ранах та опіках. Відомо, що радикальним засобом при опіках є звіробій, особливо олія з цієї рослини — так звана звіробоєва олія, що допомагає навіть у тих випадках, якщо ушкоджено 2/3 поверхні тіла. В науковій медицині звіробій застосовують і всередину і зовнішньо як заспокійливий засіб, але здебільшого в суміші з аналогічними лікарськими рослинами. У народній медицині звіробій застосовують при грипі, ангіні, ревматизмі (зменшує ломоту), головному болю, хворобах печінки, нічному нетриманні сечі та при білях. Звіробоєвою олією лікують рани, виразки, нариви й інші гнійні запалення та розпушення слизової оболонки рота. Таку олію можна приготувати й самим: змішати 2 частини квіток звіробою й 4 частини мигдалевої або соняшникової олії й настоювати 2—3 тижні. Звіробоєву олію визнає й наукова медицина. Добре допомагає вона при значних забиттях грудей і спини (можна застосовувати й примочки з відвару). Деякі лікарі (Соболевський, наприклад) відзначили, що настойка й відвар звіробою, коли їх вживали всередину, виявляли позитивну дію при туберкульозі легень. Часто звіробій застосовують як стерилізуючий і дезинфікуючий засіб. Способи застосування. Відвар: 20,0—400,0 (краще згустити до половини); по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди. Настойка або екстракт: 30,0; всередину по 40—50 крапель 3 рази на день після їди; зовнішньо — для полоскань розвести 30—40 крапель на півсклянки води. Олія: півсклянки листя й квіток звіробою, потовчених на порошок, настоювати на одній склянці соняшникової олії протягом трьох тижнів. Мазь: 1 частина настойки на 4 частини коров'ячого масла. Суміш (вживають при хворобах печінки): трави звіробою — 20,0 квіток цмину піскового — 30,0 кори крушини — 20,0 Чотири столові ложки цієї суміші або всю її, не відмірюючи, заварити на літрі окропу, настояти 10 хвилин і процідити; випити за день, за п'ять разів. Кори крушини додають у цю суміш для лікування осіб з захворюваннями печінки, які страждають від запорів. Також рекомендуємо переглянути |