Звіробій звичайний (Hypericum perforatum)
воронець, кривавник, заяча крівця.
Родина звіробоєвих — Guttiferae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширений майже по всій території Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі на Україні, а також на Кавказі, в Західному Сибіру, Середній Азії, по всій території Західної Європи, в Китаї, в Північній Америці та в Африці. Росте на сухих луках, пагорбах і галявинах, у лісових посадках та між чагарниками.

Звіробій — багаторічна рослина. Стебла в нього до 80 см заввишки, прямі, голі, з двома гранями, відростають кожного року. Листки супротивні, овальні або довгасті, з крапками, що просвічуються. Квітки жовті. Плід — коробочка з дрібним темно-бурим насінням. Рослина має терпкий смак і ніжний своєрідний запах. Збирають звіробій під час цвітіння (зрізують верхні частини стебел з листям і квітками).

В рослині є гірка екстрактивна речовина, ефірна олія, каротин і вітамін С (9—13 мг%).

Всередину препарати з звіробою вживають у вигляді ефірно-спиртової настойки (по 40—50 крапель після їди) як протизапальний і такий, що збуджує апетит, засіб та при запорах; а зовнішньо їх застосовують у вигляді розведеної настойки для полоскання й знищення неприємного запаху з рота, для зміцнення ясен, а також як примочку при ранах та опіках.

Відомо, що радикальним засобом при опіках є звіробій, особливо олія з цієї рослини — так звана звіробоєва олія, що допомагає навіть у тих випадках, якщо ушкоджено ²/₃ поверхні тіла.

В науковій медицині звіробій застосовують і всередину і зовнішньо як заспокійливий засіб, але здебільшого в суміші з аналогічними лікарськими рослинами.

У народній медицині звіробій застосовують при грипі, ангіні, ревматизмі (зменшує ломоту), головному болю, хворобах печінки, нічному нетриманні сечі та при білях.

Звіробоєвою олією лікують рани, виразки, нариви й інші гнійні запалення та розпушення слизової оболонки рота. Таку олію можна приготувати й самим: змішати 2 частини квіток звіробою й 4 частини мигдалевої або соняшникової олії й настоювати 2—3 тижні.

Звіробоєву олію визнає й наукова медицина. Добре допомагає вона при значних забиттях грудей і спини (можна застосовувати й примочки з відвару). Деякі лікарі (Соболевський, наприклад) відзначили, що настойка й відвар звіробою, коли їх вживали всередину, виявляли позитивну дію при туберкульозі легень.

Часто звіробій застосовують як стерилізуючий і дезинфікуючий засіб.

Способи застосування. Відвар: 20,0—400,0 (краще згустити до половини); по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди.

Настойка або екстракт: 30,0; всередину по 40—50 крапель 3 рази на день після їди; зовнішньо — для полоскань розвести 30—40 крапель на півсклянки води.

Олія: півсклянки листя й квіток звіробою, потовчених на порошок, настоювати на одній склянці соняшникової олії протягом трьох тижнів.

Мазь: 1 частина настойки на 4 частини коров'ячого масла.

Суміш (вживають при хворобах печінки):

трави звіробою                           — 20,0

квіток цмину піскового                — 30,0

кори крушини                             — 20,0

Чотири столові ложки цієї суміші або всю її, не відмірюючи, заварити на літрі окропу, настояти 10 хвилин і процідити; випити за день, за п'ять разів. Кори крушини додають у цю суміш для лікування осіб з захворюваннями печінки, які страждають від запорів.