зопника клубненосного

Багаторічна трав'яниста рослина з сімейства губоцвітих з довгими коренями, що закінчуються клубневидне потовщення. Стебло гіллясте, чотиригранний, фіолетово-пурпурний, до 120 см заввишки. Листя трикутно-серцеподібні, нижні - великі, на черешках, верхні - дрібні, сидячі. Квітки біло-рожеві пухнасті, двогубий, зібрані в густі мутовки. Цвіте в червні-серпні.

Лікарською сировиною є трава та їстівні кореневі бульби. Траву збирають під час цвітіння, бульби - восени.

Рослина містить алкалоїди, ефірну олію і дубильні речовини, у листках знайдено вітамін С.

У клінічній медицині вивчений подібний вид - зопника колючий. Дослідження підтвердили ефективність зопника при хронічних гастритах.

Хворі отримували відвар з 2-4 ложок трави на 2 склянки води, по півсклянки 3 рази на день за 30-40 хвилин до їжі протягом 2 місяців. У переважної більшості хворих, що страждають гіперацидні гастрити, наступало зниження кислотності шлункового соку, зникали печія і біль, а у хворих з секреторною недостатністю відзначено підвищення кислотності.

У народній медицині корені і надземна частина зопника широко застосовуються як шлунковий, жовчогінний, протизапальний і заспокійливий засіб. Його рекомендують при гастритах, виразковій хворобі, проносах, запаленні легенів, туберкульозі, бронхіті, кашлі, холециститі, жовтяниці, лихоманці, малярії, геморої, жіночих хворобах, грижі.

Маленьким дітям настій трави дають пити при судомах, головному болі.

Відвар бульб приймають при кривавих проносах, геморої. Порошок з бульб або свіжі розтерті листя і коріння присипають (прикладають) до ран, що прискорює їх загоєння. Шматочки кореня або порошок кладуть на хворий зуб.

Застосування

Настій трави: 1 ст. ложку сировини заливають склянкою окропу і настоюють 4 години, приймають по 1-2 ст. ложки, в деяких випадках по 1/2 склянки за 30 хвилин до їжі 3 рази на день. Бульби можна вживати в пишу в печеному і вареному вигляді.