Живокіст лікарський (Symphytum officinale);
родина Шорстколистих (Boraginaceae);
окопник лекарственный

Деякі рослини часто потрапляють нам на очі, але як вони називаються, чим цікаві, знають небагато людей. Саме до таких поширених рослин належить живокіст лікарський.

Це трав'янистий багаторічник заввишки до 1 м. Кореневище коротке, товсте, з м'ясистим чорно-бурим коренем. Стебло рослини густо опушене шорсткими волосками. Листки чергові, ланцетні чи серцеподібні; нижні — на черешках, верхні — сидячі. Квітки фіолетові чи брудно-пурпурні, трубчасто-дзвоникуваті, у небагатоквіткових пониклих завійках, які формують волотисте суцвіття. Цвітуть у червні-липні. Живокіст трапляється майже повсюдно у лісовій і лісостеповій зонах Європейської частини Росії й у Сибіру, частіше на вологих місцях. В Україні росте по всій території на вологих луках, у вільшняках, по берегах річок.

Для лікарського використання восени збирають корені живокосту, очищують їх від землі, ріжуть на шматки завдовжки 15-20 см і миють у холодній воді. Після цього корені розщеплюють уздовж, знову промивають і сушать під укриттям на відкритому повітрі, у добре провітрюваних приміщеннях або у сушарці при температурі 30-40 °С. Корені потрібно сушити швидко — при повільному висушуванні вони буріють і втрачають лікарські властивості.

Досліджено хімічний склад лікарської сировини рослини. У корінні містяться алкалоїди, органічні кислоти, дубильні та слизисті речовини, аспарагінова кислота, крохмаль, цукри, ефірні олії та інші сполуки.

Відвари і настої коренів живокосту виявляють протизапальну та обволікаючу дію, прискорюють загоєння ран, трофічних виразок, допомагають при різних ураженнях шкіри. Існують дані про протипухлинну дію рослини. У минулому наукова медицина використовувала препарати живокосту при шлунково-кишкових розладах та як пом'якшувальний засіб при кашлі. Народні цілителі застосовують відвари, настої та свіжий сік з коріння при лікуванні переломів кісток, ран, запальних процесів шлунково-кишкового тракту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; вони також допомагають при захворюваннях дихальних органів.

У Сибіру коріння рослини додають у салати й овочеві супи — виходить досить смачно!

Бджолярі високо цінують живокіст як джерело нектару і пилку. Залежно від місця зростання медова продуктивність рослини коливається в межах від 180 до 400 кг з 1 гектара. Інші види живокосту (шорсткий, кавказький,

донський) також часто трапляються в Європейській частині Росії. В Україні як занесені рослини зростають живокіст кавказький (5. caucasicum — у Криму та парках Києва), шорсткий (S. asperum — у Київській та Полтавській областях). Вони мають ті ж цілющі властивості й теж добрі медоноси.

Настій коренів. 2 чайні ложки сировини на 300 м.т холодної кип'яченої води. Настоюють 8 год., проціджують. Отриманий настій зливають в окрему посудину, сировину вдруге заливають 200 мл окропу, настоюють 10 хв., проціджують. Обидві порції настою змішують. Приймають по 0,5 л на день малими ковтками.

Відвар коренів. 10 г подрібнених коренів на 200 мл окропу. Відварюють на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 десертній ложці через 2 год.

Відвар коренів (зовнішнє). 10 г подрібнених коренів на 200 мл окропу. Відварюють на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Використовують для примочок, полоскань, промивань і ванн.

Існують суперечливі дані щодо отруйності коренів рослини, тому їх використання потребує обережності.