Жовтушник сіруватий (Erysimum diffusum,
синонім — Erysimum canescens); жовтушник розлогий; родина Капустяних (Brassicaceae), або Хрестоцвітих (Cruciferae);
желтушник раскидистый

Найчастіше жовтушник сіруватий можна побачити у південній частині середньої смуги Росії. Проте рослини теж подорожують, тому він став звичним уздовж шляхів сполучення (залізниці, автотраси), а відтак потроху проник і в більш північні області, де прижився, особливо на засмічених місцях, уздовж стін сільських будівель. Не надто помітна рослина, однак зовнішність часто буває оманливою. Насправді жовтушник — джерело сировини, що містить важливі серцеві глікозиди, які використовують не тільки у народній, а й у науковій медицині.

Зазвичай це трав'янистий дворічник, рідше (у південних районах Росії та Україні) — однорічник. Стебло жовтушника переважно одиночне, розгалужене, 30-90 см заввишки, інколи стебел декілька. Листки довгасті чи лінійні, цілокраї. Нижні — черешкові, а ті, що вище — сидячі. Квітки жовті, двостатеві, чотирипелюсткові, зібрані у верхівкові суцвіття-китиці. Цвітуть у травні-червні. Плід — чотиригранний стручок завдовжки 4-10 см, опушений сірими волосками, дозріває у червні-липні. У природних умовах жовтушник сіруватий росте у степах, на сухих, як правило, кам'янистих схилах, рідше у соснових борах й серед чагарників. Є у південних степових районах Сибіру. В Україні зростає по всій території, крім Карпат.

Для приготування лікарських препаратів збирають надземну частину рослини у період цвітіння, зрізуючи її на висоті 10-12 см від поверхні грунту. Використовують траву свіжою — для отримання соку або сушать на свіжому повітрі у затінку. Термін зберігання — 2 роки.

У народній медицині застосовують настойку і настій трави рослини, а в аптеках відпускають готовий комплексний серцевий препарат кардіовален, який вживається за призначенням лікаря.

Фармакологічні властивості лікарської сировини залежать від вмісту в ній глікозидів. Дослідженнями доведено, що препарати жовтушника — активний серцевий засіб. За своєю дією вони близькі до строфантину, проте більш ефективні. Лікувальний ефект настає швидше, а звикання до цих ліків менше, оскільки вони відразу виводяться з серцевого м'яза. Крім того, препарати жовтушника мають відхаркувальні та сечогінні властивості, заспокійливо діють на центральну нервову систему.

Зазвичай настойку та настій трави рослини призначають при гострій і хронічній серцево-судинній недостатності, пов'язаній із порушеннями кровообігу. Вони полегшують стан хворих на гіпертонію, стенокардію і кардіосклероз, корисні при легеневих та грудних хворобах, особливо хрипкоті. Призначають ці засоби також при водянці.

Хоча препарати жовтушника швидко виводяться з організму, зважаючи на їхню високу біологічну активність, необхідно суворо дотримуватися призначеного лікарем дозування.

Настойка трави. 20 г сировини настоюють на 100 мл 95%-ного спирту. Приймають по 10 крапель тричі на день.

Настій трави. 1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу. Настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.