Жовтець їдкий (Ranunculus acris);
лютик едкий

Багаторічна трав'яниста притиснуто-волосиста рослина родини жов­тецевих. Стебло одиничне, прямо­стояче, розгалужене, 25—75 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки — черешкові, п'я­тикутні, пальчастороздільні, з видовжено ромбічними частками, ці­локраї або зубчасті; верхні лист­ки — сидячі, трироздільні. Квітки одиничні, двостатеві, правильні, п'ятироздільні, з золотаво-жовти­ми блискучими пелюстками. Плід — збірний, із сім'янок, го­ловчастий. Цвіте у травні — серп­ні.

Поширення. Росте на луках, лі­сових галявинах і узліссях майже по всій території України, крім південної частини Степу.

Сировина. З лікувальною метою використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить алкалоїди (0,1%), дубильні ре­човини (2,6%), у-лактони (ранун­кулін, анемонін, протоанемонін), вітаміни (аскорбінова кислота — 170 мг %, каротин— 12 мг %), флавонові та серцеві глікозиди.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментальними дослідженнями та клінічними спо­стереженнями з'ясовано, що рос­лина має антибактеріальні, антивірусні, антитоксичні, епітелізуючі та протитуберкульозні власти­вості. Використовують жовтець в основному як зовнішній засіб для лікування ран, інфікованих дерматозів та туберкульозу шкі­ри. Маззю з квіток на свинячому смальці натираються при просту­ді. Внутрішньо, в невеликих до­зах, відвар квіток використову­вали при захворюваннях печін­ки. Рослина отруйна!