Жовтушник сіруватий (Erysimum diffusum);
жовтушник розлогий; желтушник раскидистый

Однорічна або дворічна трав'я­ниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебла одиничні або їх по кілька, вони роз­галужені, по 30—90 см заввишки. Листки довгасті або лінійні, ці­локраї; нижні — черешкові, реш­та — сидячі. Квітки двостатеві, чотирироздільні, жовті, зібрані у верхівкові китицевидні суцвіття. Плід — чотиригранний стручок. Цвіте у травні — червні. Плоди дозрівають у червні — липні.

Поширення. Жовтушник сірува­тий трапляється на степах, схи­лах, відслоненнях різних порід по всій території України, крім Карпат.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву (Herba Erysimi canescentis). Траву заготовляють під час цві­тіння рослини, зрізуючи на ви­соті 10—15 см від поверхні грунту. Її використовують сві­жою для одержання соку або сушать. Сухої сировини виходить 20—25%. Строк придатності 2 роки. Аптеками сировина не відпускається.

Хімічний склад. Трава і насіння містять серцеві глікозиди еризимін і еризимозид (у насінні й квітках 2—6%, листках 1—1,5%, стеблі — 0,5—0,7%), органічні кислоти (лимонна, виннокам'яна, яблучна). Крім цього, в насінні знайдено інші серцеві глікозиди, а також жирну олію, до складу якої входять лінолева, олеїнова, пальметинова та ерукова кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічна ак­тивність цієї рослини залежить від вмісту в її траві глікозидів еризиміну та еризимозиду. Клі­нічними та фармакологічними дослідженнями встановлено важ­ливе значення Жовтушника сіруватого як актив­ного серцевого засобу. За характером дії препарати з нього наближаються до строфанту, від­різняючись від нього тим, що діють вони швидше, але менш тривало, швидко виводяться з серцевого м'яза. Крім цього, пре­парати виявляють відхаркувальні й сечогінні властивості, заспо­кійливо діють на центральну нервову систему. Препарати при­значають при гострій і хронічній недостатності серцево-судинної системи з тяжкими порушеннями кровообігу, при гіпертонії, стено­кардії й кардіосклерозі, при всіх легеневих і грудних хворобах, зокрема, від хрипоти та при водян­ці. Хоч препарати рослини й некумулюються в організмі, проте, зважаючи на їхню високу біо­логічну активність, призначати їх слід обережно.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо— настойку трави (20 г сировини на 100 г спирту) по 10 кра­пель 3 рази на день; настій трави (1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Готовий комплексний препарат кардіовален (Cardiovalenum) при­значають по 15—20 крапель 1—2 рази на день при ревматичних пороках серця, вегетативних неврозах та сте­нокардії.