БАШМАЧОК КРАСНЫЙ (крупноцветный)

Многолетнее травянистое растение до 30 см высоты. Стебель прямой, железистый. Листья очередные с дуго-нервным жилкованием, охватывающие стебель. Цветки крупные, одиночные, фиолетово-розовые с неправильным околоцветником, 1 листок околоцветника имеет форму башмачка. Цветет в июне—июле. Плод — коробочка.

Распространен в лесной и лесостепной зонах Сибири, на Дальнем Востоке и в европейской части России. Растет в сосновых и лиственных лесах на песчаных почвах.

В народной медицине водный настой травы (чайная ложка на стакан кипятка) пьют при женских кровотече­ниях, детской грыже и головной боли; в последнем слу­чае одновременно применяют компресс из свежих листь­ев на голову.

ЛАПЧАТКА ПРЯМОСТОЯЧАЯ (калган, узик)
(Перстач прямостоячий (калган))

Многолетнее травянистое растение до 50 см высотой. Корни мелкие, тонкие, многочисленные, густо покрывают толстое деревянистое, почти горизонтальное корневище, красного цвета снаружи и желтовато-белое внутри. Стебли тонкие, ветвистые, прямостоячие с волосками. Листья тройчатые, очередные, сидячие, желтоватые. Цветки одиночные, пазушные, четырехчленные, в отличие от других лапчаток, на длинных цветоножках, желтые. Плоды — листовки, гладкие. Цветет с мая по август.

Растение распространено повсеместно. Произрастает в лесах, по сырым лугам, кустарникам, полянам, на песчаной почве.

С лечебной целью используются корневища 3—7 см длиной без корней, листья, корень, а иногда и все растение. Траву собирают во время цветения, корневища — осенью или весною до появления листьев. Срок хранения сырья 6—8 лет.

Во врачебной практике используют настои из корневищ лапчатки прямостоячей как вяжущее, бактерицидное и кровоостанавливающее средство при дизентерии и язвенном колите, при различных заболеваниях желудочно-кишечного тракта (энтериты, энтероколиты, диспепсии), дизентерии, желудочных язвах, как кровоостанавливающее при внутренних кровотечениях: легочных, кишечных, маточных. Эффективны препараты из корневища при воспалениях и язвах желудка и кишок, эмфиземе, туберкулезе легких и особенно при поносах и кашле, а также при заболеваниях печени, желтухе, подагре и ревматизме.

КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА, АБО ТРАВНЕВА —

Convallaria majalis L.

Родина Лілійні — Lillaceae

Як виглядає? Трав'яниста багаторічна рослина з повзким кореневищем, від якого виростають щороку квітконосні стебла 20—З0 см заввишки. Листки піхвові, стеблообгортні, два — великі, еліптичної або овальної форми. Квітки — на дугввидних квітконіжках, білі запашні дзвіночки з легко відігнутими зубчинами. Плід — соковита червона ягода з трьома насінинами. Цвіте у травні—червні.

Де росте? По всій території України — в лісах, тінистих місцях, у заростях; у степовій зоні — лише в долинах рік.

Що збирають? Окремо квітки і листки конвалії (траву). При цьому не слід знищувати кореневищ. Сушать швидке, тонким шаром, у затінку. Всі частини рослини отруйні, особливо квіти, які можуть зумовити нудоту, блювання.

Коли застосовують? При компенсованих і субкомпенсованих вадах серця, при фізичному перенапруженні, при недостатності серцевого м'яза (хронічному міокардиті) і для регуляції серцево-судинної системи (діють глікозиди конвалатоксин, конваламарин і конвалозид, які не мають кумулятивної властивості, а також сапонін конвалерин, летка олія). При неврозах серця в суміші з валеріаною і глодом; при аритміях і екстрасистолах; під час клімактерію, вагітності та хвороб, що виснажують організм (астма, періодичні маткові кровотечі).

Застосовують у вигляді чаю. Беруть 1 столову ложку суміші трави конвалії, насіння фенхелю, листків м'яти і кореня валеріани в співвідношенні 1 : 2 : 3 : 4 на 1 склянку окропу, настоюють 15 хвилин, відціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при хронічному міокардиті, базедовій хворобі, епілепсії, для збільшення сечовиділення при водянці серцевого походження.

Щоб приготувати краплі, у баночку з вузькою шийкою насипають до рівня ¾ свіжих квіток конвалії і заливають майже до верху 90º спиртом. Затикають і виставляють на 14 днів у тепле місце. Потім відціджують, фільтрують через ватку і вживають по 10—15 крапель, на цукрі або ложці води.

ЛИЛИЯ БЕЛАЯ. ЛИЛИЯ ТИГРОВАЯ

Комнатное растение, которое часто высаживают в грунт. Имеет луковицу. Цветки собраны в конечную кисть (иногда одиночные), околоцветник со свободными или срастающимися долями; пыльники обычно раскрывающиеся внутрь. Цветки белые, иногда розовые.

В народной медицине луковица белой лилии используется как наружное средство при нарывах, причем лучше сварить ее с молоком. Отвар цветков белой лилии вместе с медом и горчичной мукой в равных количествах является хорошей мазью для удаления веснушек.

Другой вид лилии — лилия тигровая, которую в народе часто называют красивой лилией. Она отличается от первой тем, что цветки имеет не белые, а оранжево-красные, с пятнышками на лепестках.

В народной медицине она применяется как наружное средство. Показания и способы применения те же, что и для белой лилии.

Применение

Отвар из слегка подваренной луковицы употребляют внутрь: 15 г на 200 мл по 1 ст. ложке 3 раза в день (как маточное болеутоляющее и кровоостанавливающее средство).

ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА —

Salvia officinalis L.

Родина Ясноткові — Lamiaceae, або Губоцвіті — Labiatae

Як виглядає? Багаторічний напівкущ 20—70 см заввишки, весь густопухнастий. Стебел багато, вони чотиригранні, дерев'яніють при основі, а вище покриті сіро-зеленими листками, довгастими, довгочерешковими, з дрібносітчастою поверхнею і зубчастими краями. Квітки розміщені кільцями у верхівкових колосовидних суцвіттях. Віночок фіолетово-синій, двогубий. Вся рослина запашна. Цвіте в червні.

Де росте? Висаджують у квітниках, на городах, культивують у Криму як лікарську та ефіроолійну рослину. Походить з країн Середземномор'я.

Що й коли збирають? Листки, перед цвітінням рослин і у вересні.

Коли застосовують? Для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, для пожвавлення травлення, при хворобах печінки і жовчного міхура, для зниження підвищеного тиску крові, а також як сечогінний, вітрогінний засіб, що в'яже,—для полоскання горла, рота, при зубному болю (флюсах).

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених листків шавлії, настоюють 10 хвилин і п'ють по 1—2 склянки на день. Полегшує відхаркування при затяжних бронхітах, зменшує нічне потіння і виділення молока у жінок, які годують груддю. Через те що шавлія лікарська має протигнильні властивості, її вживають при запальних процесах у ниркових мисках (пієлітах). При шлункових спазмах 1 столову ложку суміші листків м'яти холодної, кореня валеріани, листків шавлії і квіток ромашки в співвідношенні 10:3:3:4 настоюють на 1 склянці окропу 15 хвилин і п'ють по 1 склянці.

При проносі беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії і ягід чорниці (Fructus myrtilli) в співвідношенні 3 : 4, настоюють в 1 склянці гарячої води і п'ють по півсклянки кожні 2 години

Для зменшення нічного потіння у хворих на туберкульоз 1 столову ложку суміші листків шавлії, трави хвоща польового і кореня валеріани в співвідношенні 8:1:1 настоюють 30 хвилин на 1 склянці окропу і п'ють по півсклянки тричі на день. При надмірному потінні беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шкірки зеленого оплодня волоського горіха і трави хвоща польового в співвідношенні 1:1:2, настоюють 30 хвилин на 1 склянці окропу і п'ють, не поспішаючи, ковтками, по півсклянки двічі-тричі на день.

Для припинення лактації (виділення молока) беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шишок хмелю і листків горіха волоського у співвідношенні 2:2:1 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин і п'ють по 7г — 1 склянці двічі на день.

КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА -

Taraxacum officinale Web. (ex Wigg.)

Родина   Складноцвіті — Compositae,   або   Айстрові — Asteraceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 5—30 см заввишки, при ушкодженні виділяє молочно-білий сік. Корінь веретеноподібний, малорозгалужений, м'ясистий, 20—60 см завдовжки, 1—2 см в поперечнику, на смак гіркуватий. Всі листки зібрані в прикореневу розетку, ланцетні, виїмчасто-перистороздільні. Квіткове стебло порожнисте, на верхівці несе квітковий кошик. Суцвіття — один кошик 3—5 см в поперечнику, обгортка дворядна, горбкувата, зелена. Всі квітки язичкові, віночок золотаво-жовтий. Цвіте в травні — липні.

Де росте? По всій території України — на вогких грунтах, при дорогах, в садах і на городах, на узліссях, галявинах.

Що й коли збирають? Квітки разом зі стрілками — під час цвітіння, коріння з листками — навесні, до цвітіння рослини, саме коріння — восени. Сушать їх у печі при температурі не вищій 70°.

Коли застосовують? При хворобах печінки й жовчного міхура (каменях), при опухлій селезінці, жовтяниці, цукровому діабеті, для поліпшення травлення при недостатній кислотності шлунка, гастриті, як потогінний, протигарячковий, молокогінний, відхаркувальний і трохи проносний засіб, при хронічних запорах і геморої, щоб заспокоїти болі при сечокам'яній хворобі. В коренях і листках рослини містяться гірка речовина, глікозид тараксацин, тритерпенові спирти, каучук, органічні кислоти, аспарагін, вітаміни А, В₁, С, D, слиз, смола, цукор, 25% полісахариду інуліну (корені), летка олія, солі кальцію, калію, холін, тирозиназа, барвні речовини (різні каротиноїди, як, наприклад, ксантофіл), стерини, тараксерол, сітостерол, флавоксантин, сапоніни (листки) н інші речовини. Підсмажеаі корені кульбаби вживають замість кави як її сурогат. З молодих сирих листків, до цвітіння, приготовляють вітамінний салат, який збуджує апетит і пожвавлює травлення, оздоровлює кров. Пого їдять при недокрів'ї й укусі гадюки, при ревматизмі, подагрі, спондилоартрозах. Листки можна кришити також по 4—5 в суп проти печії.

ЛИЛИЯ КУДРЕВАТАЯ (саранка, царские кудри)

Многолетнее травянистое растение до 100 см высотой, вырастающее изжелтой луковицы, состоящей из многочисленных мясистых чешуи. Листья продолговато-лапчатые, расположены мутовкой, по 5—6. Цветки крупные, грязно-розовые с фиолетовыми пятнами и лепестками, загнутыми назад, на верхушке стебля по 3—10 штук. Цветет в июне—июле. Медонос.

Распространена в лесной и лесостепной зонах Сибири. Растет на лесных лугах, в хвойных и березовых лесах, поднимается по склонам выше границ лесов.

В народной медицине настой клубней (луковиц) пьют при зубной боли, нервных потрясениях, плохом настроении («от тоски»). Сок обладает ранозаживляющим действием. Отвар цветков пьют при заболеваниях желчного пузыря. Листья прикладывают к ожогам для уменьшения воспаления. Клубни съедобны.

ПОЛИН ГІРКИЙ —

Artemisia absinthium L.

ПОЛИН ЗВИЧАЙНИЙ (ЧОРНОБИЛЬ) —

Artemisia vulgaris L.

Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae

Як виглядають рослини? Полин гіркий — багаторічна трав'яниста рослина, 50—100 см заввишки, вся сірувато-срібляста від густого опушення, з міцним, пряним запахом, гірким смаком. Стебло пряме, у верхівковій частині галузисте. Нижні листки довгочерешкові, пластинка трикутно-округла, дво-триперисті; стеблові — короткочерешкові, двоперисті, частки довгасто-тупоза-гострені. Суцвіття — кулясті кошики близько 3 мм у поперечнику, зібрані в однобоку волоть. Квітки всі трубчасті, жовті. Цвіте у червні — липні. Його легко можна сплутати з полином звичайним (чорнобилем) — рослиною до 150 см заввишки, стебло якої сильно гіллясте, пряме, червонувате. Корені його дерев'янисті, досить товсті. Листки зверху зелені, голі, зісподу — білоповстисті, перисті, верхівкові ж цілі, частки ланцетногострі. Суцвіття — довгасті або яйцевидні кошики, зібрані у вигляді волоті, квітки рожеві або червонуваті, всі трубчасті. Смак дещо гіркий, запах трохи бальзамічний, приємний. Цвіте у липні — серпні.

Де ростуть? По пустирях, толоках, межах, полях (бур'ян) — по всій території України.

Що й коли збирають? Гілки з квітками й листками, під час цвітіння (з чорнобилю — м'ясисті бокові корені і верхівки з квітками).

Коли застосовують? Гіркий полин використовують для поліпшення роботи шлунка, при отруєнні їжею, проносах, жовтяниці, болях у ділянці печінки і жовчного міхура, при недокрів'ї, безсонні, також як вітрогінний і глистогінний засіб. Гіркота полину, діючи на закінчення смакових нервів на язиці, рефлекторно поліпшує апетит, збуджує травну діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, посилює перистальтику кишок. Полин лікує екземи й опечені рентгенівським промінням місця (протизапальна дія складника леткої олії хамазулену, вітамінів С і В₆). Летка олія гіркого полину (абсинтол) збуджує центральну нервову систему. Тривале, надмірне вживання може спричинятися до судом, конвульсій, галюцинацій. Вагітним жінкам не можна вживати гіркий полин (хімічний склад полину: леткі олії — близько 1,3%, туйон, сесквітерпенові лактони, проазулен, ізовалеріанова кислота, гіркота абсинтин, флавоноїди— артеметин, дубильні речовини). В летких оліях, крім кадинену, пінену, феландрену, міститься в значній кількості отруйний туйон. Тому особливо небезпечні алкогольні настоянки полину — абсент, вермут.