Главная М Мітоксантрону гідрохлорид (Mitoxantron hydrochloride) інструкція, застосування препарату

Объявления




Медицина

Ошибка
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
Мітоксантрону гідрохлорид (Mitoxantron hydrochloride) інструкція, застосування препарату





Мітоксантрону гідрохлорид
Латинська назва:
Mitoxantron hydrochloride
Фармакологічні групи: Інші протипухлинні засоби
Нозологічна класифікація (МКБ-10): C22 Злоякісне новоутворення печінки і жовчних проток. C50 Злоякісні новоутворення молочної залози. C56 Злоякісне новоутворення яєчника. C61 Злоякісне новоутворення передміхурової залози. C81 Хвороба Ходжкіна [лімфогранулематоз]. C82 Фолікулярна [нодулярна] негоджкінська лімфома. C83 Дифузна негоджкінська лімфома. C85 Інші та неуточнені типи неходжкінської лімфоми. C85.9 Неходжкінська лімфома неуточненного типу. C91 Лімфоїдний лейкоз [лімфолейкоз]. C92 Мієлоїдний лейкоз [мієлолейкоз]. C92.0 Гострий мієлоїдний лейкоз. C92.4 Гострий лейкоз проміелоцітарний. C93.0 Гострий моноцитарний лейкоз. C95 Лейкоз неуточненного клітинного типу. C95.0 Гострий лейкоз неуточненного клітинного типу
Фармакологічна дія

Діюча речовина (МНН) Мітоксантрон (Mitoxantrone)
Застосування: Рак молочної залози (з регіонарними або віддаленими метастазами); рак печінки, яєчників, передміхурової залози (в т.ч. гормональноустойчівий IV стадії з больовим синдромом); неходжкінські лімфоми; гострий мієлобластний, промієлоцитарний, монобластний лейкоз; ерітромієлоз у дорослих (при неефективності традиційних засобів), раковий асцит.

Протипоказання: Гіперчутливість, інтратекально введення, вагітність, годування груддю.

Обмеження до застосування: Оцінка співвідношення ризик-користь необхідна в таких випадках: лейкопенія, панцитопенія, важко протікають супутні захворювання, порушення функції печінки та /або нирок, подагра, вітряна віспа, оперізувальний герпес, попередня цитотоксическая або променева терапія, літній або дитячий вік.

Застосування при вагітності та годуванні груддю: Протипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Побічні дії: З боку нервової системи та органів чуття: головний біль (10%), судоми (4% ), слабкість, стомлюваність.
З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): серцева недостатність (5%), аритмія (3%), тахікардія, біль у грудній клітці, минущі зміни на ЕКГ, зменшення фракції викиду лівого шлуночка, інфаркт міокарда, гіпотензія, флебіт, кровотечі, лейкопенія, тромбоцитопенія, еритроцитопенія.
З боку органів травного тракту: втрата апетиту, нудота і блювота (72% ), діарея (47%), стоматит (29%), шлунково-кишкові кровотечі (16%), біль у животі (15%), жовтяниця (3%), виразки в порожнині рота і на губах, порушення функції печінки (підвищення рівня білірубіну, зміна активності АСТ, АЛТ), запор.
З боку шкірних покривів: алопеція (37%), грибкові ураження шкіри (15%), петехії /екхімозние висипання (7%), висип, кропив'янка, свербіж.
З боку респіраторної системи: грипоподібний синдром (78%), задишка (18%), кашель (13%).
З боку сечостатевої системи : гіперурикемія, ниркова недостатність, аменорея, азооспермія.
Інші: розвиток інфекцій - 66% (у т.ч. сепсис - 34%, грибкові інфекції - 15% , пневмонія - 9%, інфекції верхніх дихальних шляхів - 7%), підвищення температури тіла, алергічні реакції (анафілаксія та ін), кон'юнктивіт (5%), подразнення в місці введення, некроз підшкірної жирової клітковини (при попаданні під шкіру і в околососудістого простір).

Взаємодія: Токсичність підвищують інші протипухлинні і мієлотоксичні препарати, пробенецид, сульфінпіразон, променева терапія. Даунорубіцин, доксорубіцин, опромінення області середостіння збільшують ризик кардіотоксичної дії. Ймовірність нефропатії збільшують урикозурические протиподагричних препарати (необхідна коригування доз при лікуванні гіперурикемії і подагри). НПЗЗ потенціюють побічні ефекти з боку крові (ризик кровотеч). Послаблює ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при використанні вакцин, що містять живі віруси, підсилює реплікацію вірусу і побічні ефекти вакцинації (імунодепресивну дію). Фармацевтично несумісний з тіаміном (викликає його руйнування), гепарином і з іншими медикаментами в інфузійному розчині або в одному шприці.

Передозування: Симптоми: виражена депресія кісткового мозку (тривалістю до 3 тижнів), агранулоцитоз, некротична ангіна, інфекційні ураження ШКТ, діарея, кровотечі, прояви кардіотоксичності.
Лікування: госпіталізація, моніторинг життєво важливих функцій; зменшення дози або відміна препарату; симптоматична терапія, при необхідності - переливання компонентів крові, тромбоцитарної і лейкоцитарної маси, призначення антибіотиків широкого спектру дії.

Спосіб застосування та дози: В /в, в /а, внутрішньочеревно. Режим дозування встановлюється індивідуально. Дорослим при лейкозі для індукції ремісії - в /в інфузійно в дозі 12 мг/м2/добу з 1 по 3 день в комбінації з цитарабіном - 100 мг/м2/добу у вигляді тривалої 24-годинної інфузії з 1 по 7 день. При недостатньому ефекті можливе проведення повторного індукційного курсу: мітоксантрон вводиться в 1 і 2 день і цитарабін з 1 по 5 день в тих же дозах. Для підтримання ремісії - 12 мг/м2/добу в 1 і 2 день у комбінації 100 мг/м2 цитарабіну на добу, вводиться в /в протягом 24 год з 1 по 5 день приблизно через 6 тижнів після закінчення індукційного курсу (другий підтримуючий курс проводиться через 4 тижні після першого). При раку передміхурової залози - 12-14 мг/м2 1 раз на 3 тижні (в комбінації з кортикостероїдами). При раку молочної залози, печінки і неходжкінських лімфомах - 14 мг/м2/добу кожні 3 тижні. При комбінованій терапії початкову дозу знижують на 2-4 мг/м2 порівняно з дозою при монотерапії.

Запобіжні заходи: Застосування можливе тільки під наглядом лікаря, який має досвід хіміотерапії. До початку і під час лікування (з невеликими інтервалами) необхідний постійний контроль клітинного складу периферичної крові, визначення гемоглобіну або гематокриту, кількості лейкоцитів (загальне, диференціальне), тромбоцитів, визначення концентрації сечової кислоти, проведення функціональних досліджень серця, легень, печінки, нирок. Виражена лейкопенія спостерігається протягом 10 днів (число лейкоцитів відновлюється за 3 тижні), запалення слизових оболонок виявляється протягом 1 тижня після початку лікування. При появі таких симптомів: панцитопенія, озноб, лихоманка, кашель або захриплість, біль у нижній частині спини або боці, хворобливе або утруднене сечовипускання, кровотечі або крововиливу, чорний стілець, кров у сечі або калі слід негайно проконсультуватися з лікарем. Розвиток нейтропенії обумовлює необхідність ретельного спостереження з метою своєчасного виявлення ознак інфекції. Слід відстрочити графік вакцинації (можлива не раніше ніж через 3 міс і до 1 року після завершення останнього курсу хіміотерапії), виключити контакт з інфекційними хворими або використовувати неспецифічні заходи для профілактики (захисна маска і т.п.). Іншим членам сім'ї, які проживають з хворим, слід відмовитися від імунізації пероральної вакциною проти поліомієліту. При виникненні тромбоцитопенії рекомендується крайня обережність при виконанні інвазивних процедур, регулярний огляд місць в /в введень, шкіри і слизових оболонок (для виявлення ознак кровоточивості), контроль вмісту крові в сечі, блювотних масах, калі. Таким пацієнтам необхідно з обережністю голитися, робити манікюр, чистити зуби, користуватися зубними нитками і зубочистками, слід уникати падінь і інших ушкоджень, прийому алкоголю і аспірину, що підвищують ризик шлунково-кишкових кровотеч. Додатковий курс лікування можливий після зникнення гематотоксичність ефектів. При кумулятивних дозах вище 140 мг/м2 або 100 мг/м2 у хворих з факторами ризику (опромінення середостіння, захворювання серця в анамнезі, попереднє лікування антрациклінами) підвищується ризик кардіотоксичної дії. Розвиток нефропатії, обумовленої підвищеним утворенням сечової кислоти, можна запобігти шляхом адекватного споживання рідини, застосуванням алопуринолу або подщелачіваніем сечі. Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому слід утриматися від призначення в дитячому віці. Під час лікування необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції. Слід попередити пацієнтку про можливу небезпеку для плоду, якщо під час лікування виникає вагітність. У разі контакту препарату зі шкірою або слизовими оболонками необхідно ретельне промивання водою (слизові оболонки) або водою з милом (шкіра). При виникненні екстравазату під час в /в ін'єкції або інфузії введення слід припинити і відновити в іншу вену.

Особливі вказівки: Через 1-2 дні можливо синьо-зелене забарвлення сечі, в рідкісних випадках - оборотне блакитне забарвлення склер, вен і Паравенозне тканин, нігтів (імовірна відшарування нігтьових пластин). Для в /в введення концентрат мітоксантрону гідрохлориду слід попередньо розбавити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози. Розчинення, розведення і введення препарату проводиться навченим медичним персоналом з дотриманням захисних заходів (рукавички, маски, одяг та ін.)